Притчі

Притча про кольори

Колись у Китаї один старий і дуже мудрий чоловік сказав своєму другові:
– Розглянь кімнату, в якій ми знаходимося трохи краще, і постарайся запам’ятати речі коричневого кольору.
У кімнаті було багато чого коричневого, і друг швидко впорався з цим завданням. Але мудрий китаєць йому поставив наступне питання:
– А тепер закрий-но очі і перерахуй всі речі… синього кольору.
Друг розгубився і обурився:
– Я нічого синього не помітив, адже я запам’ятовував по твоїй вказівкою тільки речі коричневого кольору!
На що мудрий чоловік відповів йому:
– Відкрий очі, озирнись – адже в кімнаті дуже багато речей синього кольору.
І це було щирою правдою.
Тоді мудрець продовжив:
– Якщо ти шукаєш в кімнаті речі тільки коричневого кольору, а в житті – тільки погане, то ти і будеш бачити тільки їх, помічати виключно їх, і тільки вони будуть тобі запам’ятовуватися і брати участь у твоєму житті. Запам’ятай: якщо ти шукаєш погане, то ти обов’язково його знайдеш і ніколи не помітиш нічого хорошого.

Притча про трьох каменярів

В середні віки у французькому місті Шарті будували собор. Якось трьох каменярів, які виконували однакову роботу — добували камінь, запитали:

—  Що ви робите?

Перший робітник похмуро глянув і роздратовано відповів: «Тобі що, повилазило? Не бачиш — камінь лупаю, хай йому грець».

Другий спокійно відповів: "Що я роблю? Заробляю на кусень хліба для своєї родини".
А третій розігнувся, витер спітніле чоло, усміхнувся, і з гордістю сказав: "Я будую Шартський собор"!

Ідея цієї притчі актуальна й нині: праця не лише нестерпний тягар чи засіб для матеріального забезпечення, а й — найперше — джерело творчості й щастя. У Святому письмі сказано:  "Блаженна людина, що насичується від плодів своєї праці і шукає в ній утіху". Це є  ІСТИНА.

Притча про майстра

В одному древньому храмі Єгипту, там де бере початок Велика ріка, навчали всім мистецтвам. Навчання було таємницею наукою, яка була бажаною для багатьох, адже вона давала владу над душами людей, але платою за навчання було людське життя. Справа в тому, що коли, закінчувалося навчання, учні повинні були, складати іспит, але не своїм учителям, які їх вельми старанно навчали всім премудрощам науки. А іспит у них брав Сфінкс, який охороняв Дорогу у Вічність. Тільки відчайдушні сміливці або пристрасні шанувальники мистецтва ставали учнями в цьому храмі і адже від того як вони опановували науку, залежала їх подальша доля і саме життя! Тільки дуже талановиті і натхненні люди могли пройти цей страшний іспит, адже сфінкс в завданнях ніколи не повторювався і був дуже винахідливий, не здали ж його, могли дістатися сфінксу на обід або залишитися у вічному служінні йому.

І ось підійшов до кінця черговий етап навчання і три учні вирушили здавати іспит. Рано вранці, коли бог Ра на своєму човні лише готувався перетнути небосхил, прийшли вони до піраміди, біля входу в яку сидів сфінкс і дрімав. Але як тільки учні підійшли, цей монстр з людським обличчям відкрив очі і радісно посміхнувся. Учні здригнулися, але не відступили. Багато легенд ходило про підступність і кровожерливості цього легендарного напівзвір, але насправді він був частиною Задуму і Мудрим Зберігачем скарбниці Знань і його завдання завжди підтверджували це. І в цей раз сфінкс приготував мудровану завдання випробуваним. Він дав кожному по свитку папірусу і велів описати, що вони там бачать. Перший учень розгорнув сувій і здивувався, сувій папірусу був порожній і тільки в кінці стояв ієрогліф, що означав точку. Але недарма він був першим учнем у храмі, він подумав, що хитрий сфінкс вирішив таким чином перевірити його кмітливість: «О, Великий Сфінкс, я бачу в цей свиті прекрасне опис Важливих подій Життя, в кінці якого стоїть знак нескінченності» - такою була відповідь першого учня. Сфінкс промовчав і перевів очі на другого учня. Той розгорнув папірус і теж був не менш здивований, він був порожній і тільки в кінці стояв ієрогліф, схожий на невелику точку. Але він не звик здаватися і вирішив, що таким чином сфінкс вирішив перевірити його уяву.

«О, Всемогутній Сфінкс, на цьому папірусі я бачу опис прекрасного храму, який буде побудований в твою честь і в кінці стоїть знак продовження» - такою була відповідь другого учня. Знову промовчав сфінкс і перевів очі на останнього досліджуваного, в очах якого він бачив негаснущій світло.

Той розгорнув папірус: він був весь чистим і тільки в самому кінці стояв ієрогліф, що означав закінчення. Не те, щоб він був здивований, швидше спантеличений. Вирішив він тоді подивитися на нього по-іншому і перевернув сувій і побачив, що ієрогліф, що означав закінчення став початком почав. Він подивився на Сфінкса, в його очах була мудрість і лукава насмішка: «О, Мудрий Хранитель, я бачу чистий папірус і на початку точку відліку своїх звершень на цій Землі» - так відповів він. І мовив тоді Сфінкс: «Тільки один з вас гідний, вийти в Шлях, він сказав мені правду і зміг побачити перспективу свого життя. Щасливої ​​дороги тобі, Майстер! »

А два інших учні залишилися в служінні Храму Сфінкса, який був побудований, ставши Вічними послушниками Життя при ньому.