Ейдетика

Ейдетика  (грец. ейдон — бачу, ейдос — образ, картина, ідея) - здатність згадувати чи відтворювати зображення,

звуки, запахи об'єктів чи тактильні відчуття про них в пам'яті з граничною точністю.

 Ейдетика допомогає  дитині запам'ятовувати необхідну інформацію і вчасно пригадувати, пробуджує інтерес,

спонукає до творчої та мовленнєвої активності, дарує відчуття успіху.

Переконана, що необхідно постійно  звертатись до використання певних ейдетичних прийомів запам’ятовування, 
особливо  якщо це стосується опанування мистецьких знань. На уроках образотворчого мистецтва вони стають 
основою, яка допоможе дитині краще засвоювати матеріал із інших предметів.

«Ейдетика» (( [aɪˈdɛtɪk]) від дав.-гр. εἶδος — образ, зовнішній вигляд) — це психологічний або медичний термін, у простонародді визначається як здатність згадувати чи відтворювати зображення, звуки,запахи об'єктів чи тактильні відчуття про них в пам'яті з граничною точністю. Слово ейдетичний стосується здатності отримувати надзвичайно докладний, яскравий і детальний спогад (не винятково — проте у першу чергу) візуальних образів, походить від грецького слова εἶδος (pronounced [êːdos], eidos, «побачене»).

У психології — відтворення у всіх деталях образів предметів, які не діють в даний момент на зорові аналізатори. Ейдетичні образи відрізняються від звичайних тим, що людина ніби продовжує сприймати предмет за його відсутності. Фізіологічна основа ейдетичних образів — залишкове збудження аналізатора.

«Ейдетизм» — це особливий різновид пам'яті, переважно на зорові враження, образи. Дозволяє втримувати та відтворювати надзвичайно живі образи раніше побачених предметів, об'єктів. Тією чи іншою мірою притаманна кожній людині, особливо у дитячому віці, але яскраво виражене рідко.

В 1920-х роках у Німеччині психологом Е. Йеншем виконані фундаментальні дослідження ейдетизму